Мама дізналася про її смерть із соцмереж. Згадаймо старшого солдата Марію Рибіну.

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам'ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Марію Рибіну.

У Ратнівську громаду на щиті повернулася захисниця - старший солдат, діловод 111-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних сил України Марія Рибіна, яка померла 13 жовтня 2024 року в лікувальному закладі міста Суми. Про це повідомив селищний голова Віталій Бірук та Волинська служба новин.

Марія Рибіна народилась 17 серпня 1992 року в Торецьку на Донеччині. Її батько помер, коли дівчинці було дев'ять років, мама виховувала її сама, і Марійка намагалася підтримувати маму, прагнула заробити якусь копійку, щоб допомогти їй. Після школи закінчила курси манікюру і здобула фах кухаря. Далі пішла вчитися до Харківської зооветеринарної академії.

Служба в ЗСУ та війна

У 2013 році у Марії Рибіної народився син Ігор. Батько Ігоря, Володимир, з яким Марія жила в цивільному шлюбі, був військовим. У 2014 році він повернувся з миротворчої місії в Лівії, щоб захищати Україну. Служив водієм у медичній роті. У 2016 році отримав важкі поранення, від яких так і не зміг одужати - у 2017 році Володимир помер.

Марія здобула повну вищу освіту і ступінь магістра за спеціальністю інженера-технолога з переробки, сертифікації і стандартизації продукції сільського господарства. Усі випускники ветеринарних вишів - військовозобов'язані. Тож паралельно з навчанням дівчина закінчила військову кафедру, де отримала спеціальність кінолога.

Мама захисниці пригадує, що після закінчення академії Марія з друзями поїхала 14 березня 2016 року на польові збори, там прийняла військову присягу. Після того кілька людей з її курсу опинилися в зоні проведення антитерористичної операції на сході України, в тому числі і Марія. Із 2016 до 2022 року жінка була у лавах ЗСУ, попри те, що сама виховувала малолітню дитину. Одразу її направили у 65-й Харківський мобільний госпіталь, а у 2017 році перевелася у 12-й спеціалізований батальйон, який прикомандували до 72-ї Білоцерківської бригади. У ній і прослужила до звільнення у 2022 році.

Служба на фронті

Хоч за документами вона була діловодом, але за роки служби опанувала непросту військову справу і виконувала бойові завдання не гірше за досвідчених чоловіків-бійців. Ірина Рибіна констатує, що на війні є штатний розпис, але немає професії. Дочка, як і усі, проходила курси стрільців. Уміла професійно користуватися зброєю. Знала, що таке РПГ, міномети, автомати, протитанкові засоби. Маму постійно заспокоювала, що вона - діловод, що її завдання - займатися документами, але теж ходила в наряди, спала в бліндажах, евакуювала цивільних і військових.

«Навіть коли у 2021 році вона була в Авдіївці з 72-ю бригадою (це від нашого дому навпростець 33 км), постійно казала: «Мамо, за що ти хвилюєшся? Я, як завжди, займаюся паперами!». А коли їм потрібні були холодильники, бо починалася спека, виявилося, що вона разом з хлопцями була в бліндажах і тримала дорогу, насосну Ясинуватську, щоб не залишити Авдіївку», - згадує мама Ірина.

Визнання та останні дні

У 2019 році Марія отримала відзнаку за участь у боях на Світлодарській дузі, а 17 березня 2020 року її нагородили медаллю «За відвагу» - за те, що взяла участь у порятунку цивільних і військових медиків в районі міста Золоте.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Марія зі своєю бригадою була на Київщині. Потім їх перекинули у район Бахмута. Там дівчина отримала важку контузію. Після лікування у шпиталі опинилася під Авдіївкою, потім у Курахові. Звідти Марія звільнилася - по догляду за сином і через проблеми зі здоров'ям.

Її мама і син мешкали у Торецьку. Мама була доволі успішним приватним підприємцем. Але у квітні 2022 року їм довелося все покинути і виїхати з міста. Командир Марії допоміг їм - відправив до своїх родичів на Волинь. Туди ж після звільнення зі служби приїхала і Марія. Однак у мирному житті вона не прижилася. Важко було знайти роботу, до того ж окремі люди робили недоречні закиди на її адресу як військової і донеччанки. І вона повернулася на службу - стала діловодом у 63-му батальйоні 111-ї бригади тероборони. Мамі обіцяла, що буде служити в тилу, але опинилася на Харківщині, потім на Сумщині, звідки бійці робили виїзди у Курську область.

Зникнення та розшук

З 15 серпня Марія Рибіна не виходила на зв'язок, мама почала шукати її. До пошуку долучилася поліція. Серед вбитих, невпізнаних тіл у той період на Сумщині Марії не було. Лише згодом з матір'ю зв'язалася медикиня батальйону і повідомила, що донька у лікарні, перебу+